Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року м. КиївСудова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І., Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до приватної фірми «Ньюпоон», ОСОБА_8, управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Хмельницького бюро технічної інвентаризації про визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності та виселення за заявою ОСОБА_8 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 лютого 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ОСОБА_7 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 2 лютого 2005 року нею та приватною фірмою «Ньюпоон» (далі - ПФ «Ньюпоон») укладено договір № 70 про дольову участь у будівництві приміщення дитячого кафе за адресою: АДРЕСА_1. На виконання умов договору протягом 2008-2009 років вона сплатила ПФ «Ньюпоон» обумовлену вартість об'єкта будівництва в сумі 122 тис. грн, а фірма передала їй приміщення кафе за актом прийому-передачі від 30 липня 2009 року та видала довідку від 31 липня 2009 року про повну оплату вартості будівництва.

У січні 2013 року вона дізналась, що на підставі договору № 20 про дольову участь у будівництві, укладеного 22 січня 2004 року між ПФ «Ньюпоон» та ОСОБА_8, за останнім зареєстровано право власності на приміщення спірного дитячого кафе. Посилаючись на те, що ОСОБА_8 не сплачував забудовнику фактичну вартість об'єкта будівництва, приміщення дитячого кафе збудовано виключно за її кошти, а довідка ПФ «Ньюпоон» від 12 січня 2011 року про повну оплату ОСОБА_8 вартості будівництва та складений відповідачами акт прийому-передачі приміщення кафе від 12 січня 2011 року не відповідають дійсності, ОСОБА_7 просила суд визнати недійсним свідоцтво від 7 листопада 2012 року про право власності ОСОБА_8 на спірне приміщення дитячого кафе; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на зазначене приміщення; визнати за нею право власності на кафе та виселити ОСОБА_8 з указаного приміщення.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 липня 2013 року позов ОСОБА_7 задоволено: визнано недійсним свідоцтво від 7 листопада 2012 року про право власності ОСОБА_8 на приміщення дитячого кафе загальною площею 122 м2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на приміщення дитячого кафе; визнано за ОСОБА_7 право власності на приміщення кафе; виселено ОСОБА_8 зі спірного приміщення; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 4 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 лютого 2014 року рішення апеляційного суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.

У заяві про перегляд судового рішення, поданій 10 лютого 2015 року, ОСОБА_8 порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 лютого 2014 року та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 328, 331, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На обґрунтування заяви ОСОБА_8 додав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2014 року, в якій, на його думку, по-іншому застосовані зазначені норми права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2015 року справу допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального України (далі - ЦПК України; в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд») з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 192-VIII) Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 192-VIII) підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 2 лютого 2005 року між ОСОБА_7 та ПФ «Ньюпоон» укладено договір № 70 про дольову участь у будівництві, відповідно до пунктів 1.1. 2.1 якого позивачка зобов'язувалась профінансувати будівництво дитячого кафе площею 122 м2 в цокольному приміщенні житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 122 тис. грн.

Відповідно до пункту 2.6 договору № 70 про дольову участь у будівництві ПФ «Ньюпоон» як забудовник зобов'язувалась після виконання позивачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості приміщення здати будинок в експлуатацію в третьому кварталі 2008 року та надати позивачу довідку про сплату її загальної вартості для оформлення права власності на об'єкт фінансування.

Позивачка свої зобов'язання за укладеним договором виконала в повному обсязі, сплативши ПФ «Ньюпоон» передбачену договором вартість приміщення в сумі 122 тис. грн.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 10 вересня 2008 року № 1081 затверджено акт державної приймальної комісії від 12 серпня 2008 року про прийняття в експлуатацію житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями, приміщеннями дитячого спортивно-оздоровчого клубу, дитячого кафе та дитячої стоматологічної клініки за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з повним виконанням позивачкою своїх зобов'язань за договором № 70 від 2 лютого 2005 року ПФ «Ньюпоон» надала позивачці довідку № 44 від 31 липня 2009 року про повну сплату вартості приміщення дитячого кафе площею 122 м2 в цоколі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до акту прийому-передачі від 30 липня 2009 року ПФ «Ньюпоон» передала позивачці приміщення зазначеного дитячого кафе.

У січні 2013 року ОСОБА_7 звернулась у реєстраційну службу Головного управління юстиції у Хмельницькій області з метою зареєструвати право власності на приміщення дитячого кафе, однак їй було відмовлено у зв'язку з тим, що право власності на зазначене приміщення дитячого кафе зареєстровано за ОСОБА_8

Судом також установлено, що 22 січня 2004 року між ПФ «Ньюпоон» і ОСОБА_8 укладено договір № 20 на дольову участь у будівництві приміщення дитячого кафе. За умовами цього договору ОСОБА_8 зобов'язувався сплатити забудовнику вартість об'єкта будівництва в сумі 577 тис. 980 грн, а ПФ «Ньюпоон» зобов'язувалась здійснити будівництво приміщення дитячого кафе, здати будинок в експлуатацію у третьому кварталі 2008 року та передати ОСОБА_8 довідку про повну сплату ним вартості об'єкта будівництва для подальшого оформлення останнім права власності на приміщення дитячого кафе.

12 січня 2011 року ПФ «Ньюпоон» видала ОСОБА_8 довідку № 2 про повну оплату ним вартості будівництва та передала останньому приміщення кафе за актом приймання-передачі.

7 листопада 2012 року управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Хмельницької міської ради видало ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а Хмельницьке бюро технічної інвентаризації цього самого дня здійснило державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на приміщення кафе (реєстраційний номер 38117843).

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції на підставі частини другої статті 328, статті 331, частини першої статті 392 ЦК України, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, дійшов висновку про правомірне набуття ОСОБА_7 права власності на спірне новостворене майно у зв'язку з належним виконанням нею умов договору про дольову участь у будівництві, і це право підлягає захисту у зв'язку з його невизнанням ПФ «Ньюпоон» та ОСОБА_8, на якого цей об'єкт зареєстровано та у фактичному користуванні та володінні якого він перебуває.

Крім того, суд зазначив, що належними і допустимими доказами підтверджено факт оплати спірного об'єкта нерухомості виключно коштами ОСОБА_7, а відтак підписання договору про дольову участь на цей самий об'єкт з ОСОБА_8 та видача йому довідки про фінансування будівництва без здійснення його фактичного фінансування не породжує у нього права власності на об'єкт інвестування.

У той самий час суд касаційної інстанції в ухвалі від 3 грудня 2014 року, наданій ОСОБА_8 для підтвердження підстави перегляду, застосовуючи норми статті 331, частини першої статті 392 ЦК України, дійшов висновку про те, що майнові права на квартиру інвестора, який належним чином виконав обов'язки з фінансування будівництва, підлягають захисту у зв'язку із запереченням цього права забудовником.

Отже, у справі, яка переглядається, та у справі, на рішення в якій посилається заявник на обґрунтування своєї заяви про перегляд судового рішення, наявні різні фактичні обставини, що не вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 328, 331, 392 ЦК України.

За таких обставин, які свідчать про те, що наведене заявником судове рішення не є прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, вважати заяву обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 192-VIII) Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603 , частиною першою статті 3605 ЦПК України ( в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 192-VIII), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_8 відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. Ярема Судді:Л.І. Григор'єва В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк